Чому Михайло БОЙЧУК?
Михайло БОЙЧУК (1882-1937) – художникмонументаліст, засновник національного стилю в мистецтві, відомого як «бойчукізм». Народився Михайло Бойчук 30 жовтня 1882 р. у с. Романівка на Тернопільщині. Він отримав європейську освіту, опановуючи малярство у Відні, Кракові, Мюнхені, Парижі. Його творчість просякнута прагненням відродити мистецьку традицію на основі візантійського фрескового живопису та традиціях Давньої Русі. Він ілюстрував книги, провадив реставраційні роботи у Львові, в усипальниці родини РОЗУМОВСЬКИХ і давнього іконостасу в їхній церкві у Лемешах (на Чернігівщині), відновлював фрески Софійського собору в Києві та Успенського в Чернігові, створював нові фрескові ансамблі.
В Одесі у 1928 р. так само з учнями створив монументальне панно у санаторії імені ВУЦВК на Хаджибейському лимані. Михайло БОЙЧУК був одним із фундаторів Української академії мистецтв. У 1925 р. став одним із творців та ідейних натхненників Асоціації революційного мистецтва України. Художня течія, яка зайняла панівні позиції в асоціації, отримала його ім’я – «бойчукізм». З початку 1930-х років почалося насадження єдиного для всіх художнього методу – соціалістичного реалізму.
Для Михайла БОЙЧУКА і «бойчукістів» це мало трагічні наслідки. Їх звинуватили у шпигунстві (приводом стала творча подорож 1926-1927 років до Німеччини, Франції та Італії), а також у приналежності до «націоналістичної фашистської терористичної організації».
25 листопада 1936 року БОЙЧУКА заарештували співробітники НКВС. 13 липня 1937 року Михайла БОЙЧУКА розстріляли у Києві разом із учнями. Вірогідно, місцем останнього спочинку українських митців став Биківнянський ліс на околиці Києва.
Як з'явилася ця назва?
26.07.2024р. Розпорядженням Голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації вулицю ЕДУАРДА БАГРИЦЬКОГО перейменовано на честь МИХАЙЛА БОЙЧУКА.
Минуле та контекст
Едуард БАГРИЦЬКИЙ (справжнє прізвище ДЗЮБАН (ДЗЮБІН) – російсько-радянський поет, перекладач, драматург та художник- графік, який значний час жив у Москві. У 1918 році добровольцем вступив до Червоної армії, служив в Особливому партизанському загоні Всеросійського центрального виконавчого комітету – вищого органу влади Російської Радянської Республіки та Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, після служив інструктором політвідділу в Окремій стрілецькій бригаді, писав агітаційні вірші та малював агітаційні плакати. Причетний до встановлення радянської влади на території України. “Механики, чекисты, рыбоводы, Я ваш товарищ, мы одной породы,” (зі збірки “Побєдітєлі” (1932, вірш “Вмешательство поэта”, стор.39)
Більше того у своїй творчості, зокрема у «ДУМІ ПРО ОПАНАСА» (яка описує «трагічне протиборство українського селянського хлопця Опанаса, який мріє про «тихе селянське життя на своїй вільній Україні» проти червоного комісара – єврея КОГАНА, який відстоює «вищу істину світової революції») вдається до зображення українського народу та його прагнень до незалежності в образі ОПАНАСА – дезертира та бандита, який нездатний боротись за своє майбутнє, тим самим висміюючи ідею про Україну, вільну від радянської окупації.
