площа Трибуни Героїв

ТРИБУНА ГЕРОЇВ – є збірним образом унікального ультрас-руху, який до 2014 року був осередком виховання патріотично налаштованої молоді, а після 2014 року без вагань став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Ультрас-рухи ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» та ФК «МЕТАЛІСТ ХАРКІВ» зіграли вирішальну роль у протистоянні з проросійськими бойовиками 02 травня 2014 року, що дозволило втримати південні ворота України. Одеса представлена на даний час 11-ма загиблими ультрасами, серед яких Сергій «СС» ФЕДИК, Ігор ЧУБЕНКО, Андрій «НОС» КОРОМИСЛО, Максим «БУБА» РОСНИЦЬКИЙ, Олександр «ПАТРІОТ» КЕРНИЦЬКИЙ, Максим «МАКСОН» ВРАТСЬКИЙ, Роман «ЮВЕЛІР» ФЕДУЛОВ, Денис «ХОХОЛ» БРЕСЛОВ та ін. Усвідомлюючи роль цих унікальних рухів та людей одну з магістральних площ міста Одеси вирішено назвати саме на їх честь, що відкриває можливість для спорудження місця пам’яті.

26.07.2024р. площу ТОЛБУХІНА перейменовано на честь ТРИБУНИ ГЕРОЇВ.

Фьодор ТОЛБУХІН – росіянин, народився у селі Ярославської губернії, радянський воєначальник, маршал Радянського Союзу. З 10.1918 року в РРЧА, комісар Сандирівської області Ярославської губернії, з 01-07.1919 – військовий керівник Шаготського волосного комісаріата Ярославської області. Служив у штабі 56-ї стрілецької дивізії 7 армії на Північному та Західному фронтах, з 12.1920 – начальник штабу дивізії. Західний фронт РРЧА – оперативно-стратегічне об’єднання військ, яке брало активно участь у радянсько-польській війні 1920 року, та контрнаступальних діях Північно-Західного фронту. На обох фронтах проти більшовистських військ брали участь борці за незалежність України у ХХ ст. (УНР, ЗУНР, УГА). У 03.1921 брав участь у подавленні Кронштадського повстання, а потім у воєнних діях проти фінів біля Карелії (1921-1922). Після протягом 1921-1938 років на керівних посадах у радянських військових формуваннях, зокрема у 1941 році будучи на посаді начальника штабу Закавказького воєнного округу вводив радянські війська в Іран. Звинувачувався Л. МЕХЛІСОМ у провалі при контрнаступі на Керченському півострові. З 02.1943 і далі командувач військами Південного, 4-го Українського та 3-го Українського фронту, які брали участь у боротьбі з борцями за незалежність у ХХ ст. – ОУН, УПА, тощо. З 07.1945 – маршал, командувач Південною групою військ на території Румунії та Болгарії, з 01.1947 – командувач військами Закавказького воєнного округу. Депутат ВР СРСР ІІ скликання (1946-1949). Помер 17.10.1949 року у Москві, прах похований у Кремлівській стіні. Отже є особою, яка стала складовою сконструйованого радянською пропагандою “героїчного пантеону великої вітчизняної війни”, брав участь у встановленні радянської влади на території України, переслідуванні борців за незалежність у ХХ ст. та займав вищі керівні посади у військових формуваннях СРСР.