Чому Микола САВИЧ?
Микола САВИЧ (1808, село Середняки Гадяцького повіту – 1892, Одеса) – громадсько-політичний діяч, член Кирило-Мефодіївського товариства. Закінчив філософський факультет Харківського університету. З метою поповнення знань і застосування європейських досягнень у своєму господарстві на поч. 1830-х рр. виїхав за кордон, де прослухав курс лекцій у Колеж де Франс у Парижі. Повернувшись на батьківщину, жив і працював у рідному селі, зрідка виїжджаючи до Києва і Полтави. Увійшовши до Кирило-Мефодіївського братства, обстоював скасування кріпацтва і повалення монархії. Скориставшись своїм знайомством з А. МІЦКЕВИЧЕМ, на поч. січня 1847 р. передав йому рукописну копію поеми Т. ШЕВЧЕНКА “Кавказ”. Після викриття товариства був відкликаний з-за кордону в Росію і заарештований. Після звільнення з-під арешту висланий на батьківщину під нагляд поліції. З 1848 року жив в Одесі, був гласним міської думи. У 1848 р. переселився в Одесу, зблизився з вченими і літераторами, став членом Одеського товариства історія та старожитностей, співробітничав у газеті “Одесский вестник”, де вміщував статті на політичну і економічну тематику. Завдяки гострому розуму й критичному погляду “на все і всіх”, заслужив у сучасників характеристику “одного з останніх могікан старих європейців”. Детальніше у статті Олексія МАРКЕВИЧА.
Як з'явилася ця назва?
Минуле та контекст
Іван САБАНЕЄВ – імперський та російський воєначальник, генерал від інфантерії, учасник турецької війни (1787-1791), дій проти польських конфедератів та штурму Праги (1794), в італійському та швейцарському походах СУВОРОВА, учасник штурму Варшави та винищення поляків, командував 12-м єгерським полком при поході на Кубань (1803), війні зі Швецією (1808-1809), турецької війни (1806-1812), начальник головного штабу південної армії (1812), начальник штабу армії БАРКЛАЯ-ДЕ-ТОЛЛІ (1813), командир 6-го корпусу 2-ї армії, тобто є особою, яка займала керівні посади у військових формуваннях Російської імперії та здійснювала реалізацію російської імперської політики.
