вулиця Решата Аметова

Решат АМЕТОВ – це символ спротиву, мужності та патріотизму. Один з організаторів та активних учасників мітингу на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму, який відбувся 26 лютого 2014 року у м. Сімферополі. 03 березня 2014 року Решат АМЕТОВ провів одиночний пікет проти окупації Російською Федерацією півострову на головній площі Сімферополя, під будівлею Ради міністрів Криму. Під публічного протесту, двоє учасників незаконного збройного формування “самооборони Криму” та колишній військовий російських збройних сил, вивели Р. АМЕТОВА з площі, скрутили, посадили в автомобіль і вивезли його у невідомому напрямку. Тіло закатованого та вбитого знайдено 15 березня 2014 року в Білогірському районі півострова. На його тілі виявлено численні ознаки катування (зламані ребра, числені ушкодження голови, шиї, тулубу, хребта, рук та ніг, інші травми), голову обв’язано скотчем, на руках та ногах кайданки, виколоті очі. Управління Верховного комісара ООН з прав людини в своїй доповіді у 2016 році класифікувало факт вбивства Решата АМЕТОВА, як страту без належного судового розгляду.

Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 18.05.2017р. Р. АМЕТОВУ присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно) – за громадянську мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час акцій протесту проти окупації рф Кримського півострова. Самовідданість та самопожертва Решата АМЕТОВА наразі надихає до спротиву окупаційному режиму увесь кримськотатарський народ. На підтвердження цього, за весь період окупації кількість політв’язнів та переслідуваних у кримінальних справах досягла 320 в окупованому Криму, 217 із них – представники корінного кримськотатарського народу.

Роман КАРМЕН – радянський російський пропагандист. Починаючи працювати оператором – одразу ж випустив серію сюжетів про колективізацію (пізніше ця політика стала одним з чинників Голодомору в Україні 1932-1933 років), у 1934 році зняв репортаж про приліт у Москву Г. УЕЛСА. У подальшому виконував пропагандистські функції під час “Громадянської війни” в Іспанії. Написав на ім’я Й. СТАЛІНА лист, основну думку якого можна коротко передати наступним чином: “радянський кінооператор зобов’заний сьогодні бути там”, писав репортажі для газети “ІЗВЄСТІЯ”, потім працював фоторепортером та оператором у Китаї, у журналі “СРСР на будівництві”. Під час німецько-радянської війни працював оператором, начальником кіногрупи. Після 1945 року зняв військовий парад на честь “звільнення” Албанії, події у В’єтнамі, був завідувачем кафедри режисури документального кіно у ВДУК, член ВКП (б) з 1939 року, секретар правління Союзу кінематографістів СРСР. Помер та похований у Москві.