провулок Марії Станішевської

Марія СТАНІШЕВСЬКА (1871 – 1937) – лікарка, науковиця, професорка. Народилася 24 червня (12 по ст.ст.) 1871 року у м. Альошки нині Херсонська область України. Середню освіту здобула Одеському інституті шляхетних панянок. Вищу медичну освіту університеті французького міста Нансі. Свою практичну діяльність поєднувала з науковою на медичному факультеті Новоросійського університету. Перша її наукова робота франкомовна дисертація 1899 року “Пульсуючі абсцеси” – викликала схвальні відгуки колег. У травні 1913 року Марія СТАНІШЕВСЬКА успішно захищає докторську дисертацію на тему “Патологоанатомічні зміни кісткового мозку при інфекційних хворобах: віспі, чумі, холері”.

Це був перший випадок, коли жінка отримувала докторський ступінь по медицині стінах Новоросійського університету. Через рік вона також вперше в історії Одеси була обрана приват-доцентом кафедри інфекційних хвороб Новоросійського університету. Вільно володіла, могла спілкуватися і писати на українській, російській, французькій, німецькій та англійській мовах. У 1919-1920 роках працювала лікарем у 27 військовому шпиталі Одеси. У 1920-ті була доцентом кафедри інфекційних хвороб Одеського медінституту, завідувала інфекційною лабораторією. На посаді завідувачки кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту (1927-1937 рр.), М. Б. СТАНІШЕВСЬКА провела велику роботу по організації навчального процесу. На базі 1-ї інфекційної лікарні нею була створена лекційна аудиторія для занять та лабораторія для проведення клінічних аналізів. Марія Бальтазарівна зробила значний внесок у вчення про патогенез інфекційних захворювань.

Владімір МОЛОДЦОВ (БАДАЄВ) – радянський розвідник, капітан державної безпеки, сталінський диверсант. Народився у м. Сасове Тамбовської губернії. У 1926 році вступив у комсомол та пізніше став секретарем Кратовської ланки. У 1931 році стає секретарем комітету комсомолу шахти Бобрик-Донського Московської області. З 25.04.1931р. вступи у ВКП (б). У 1934 році направлений на навчання у Центральну школу НКВС СРСР. З 1935 року – у ГУДБ НКВС СРСР. У липні 1940 став заступником начальника відділення, а з 01.03.1941р. – начальником 2-го відділення 7-го відділу у зовнішній розвідці НКВС СРСР. З липня 1941 року виконував спеціальні завдання у м. Одесі, де і загинув 12.07.1942 року. Є особою, яка стала складовою сконструйованого радянською пропагандою “героїчного пантеону великої вітчизняної війни”. На честь БАДАЄВА названі вулиці у Москві, Рязані, Тулі, Донському, Кратово, Сасово, стадіон, палац культури та сквер у м. Донський Тульської області, електропотяг, сухогруз, а також встановлені пам’ятники та пам’ятні знаки на території рф. Є особою, яка займала кервні посади у військових формуваннях СРСР та є працівником радянських органів державної безпеки.