вулиця Андрія Гулого-Гуленка

Андрій ГУЛИЙ-ГУЛЕНКО (1886 –10.05.1929) – український військовий діяч часів УНР, отаман та генерал-хорунжий армії УНР. Командир Бесарабської дивізії армії УНР під час Другого зимового походу. Закінчив Рішельєвську гімназію в Одесі (1907). Після Лютневої революції був одним з організаторів українського руху на румунському фронті, делегатом РУМЧЕРОДу та Першого всеукраїнського військового з’їзду. Брав участь у вуличних боях проти більшовиків у січні 1918 року у Києві. Учасник Першого та Другого зимових походів. Батько видатного борця за незалежність України – дисидента-одесита Василя БЕРЛАДЯНУ.

26.07.2024р. Розпорядженням Голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації вулиця ВІЦЕ-АДМІРАЛА АЗАРОВА перейменовано на честь АНДРІЯ ГУЛОГО-ГУЛЕНКА.

Учасник «громадянської війни» у складі Червоної Армії, брав участь у подавленні Кронштадтського повстання, потім політрук батареї у дивізіоні кронштадтської фортеці. У 1926 році закінчив курси Політкерівників при Військово-морському училищі ім. РОШАЛЯ, У 1928 курси політкерівників при Сумській артилерійській школі. У 1937 році Військово-політичну академію ім. Леніна. У подальшому на керівних посадах у радянських військових формуваннях: комісар дивізіону Іжорського укріпленого району (08.1928-05.1930); відповідальний секретар ППО Морських Сил Балтійського моря (05.1930-05.1932), корабля “Марат” (05.1932-09.1933), корабля “Серго Орджонікідзе” (09.1933-09.1938) начальник оргінструкторського відділу Політичного управління Тихоокеанського флоту (1939-1941); та такого ж відділу Головного Політичного Управління ВМС СРСР (1941) заступник начальника ГПУ ВМС СРСР (1943-1944). Один з керівників оборони Одеси та Севастополя. З 1947 по 1953 роки і далі заступник з політичної частини командувача флоту та суднобудування ВМФ СРСР. Отже є особою, яка займала вищі керівні посади в органах військової влади СРСР. Також є особою, яка стала складовою сконструйованого радянською пропагандою “героїчного пантеону великої вітчизняної війни”.