Чому плато?
Як з'явилася ця назва?
Минуле та контекст
Наприкінці XIX століття велика ділянка землі між Малим Фонтаном і Аркадійською балкою (територія сучасної Аркадії) належала княгині Гагаріній, а також її трьом синам. Прізвище ГАГАРІНИХ і тепер існує в одеській топономії – плато над Аркадійською балкою носить назву “ГАГАРІНСЬКЕ ПЛАТО”. “При подходе к Аркадии слева можно увидеть возвышенность, которая носит название “Гагаринское плато”. Оно ограничено крутым склоном между Малым Фонтаном иАркадией, Французским бул., Пионер- ской ул. иАркадийской балкой. По плану окрестностей Одессы 1837 г. большая часть плато принадлежала А.С. СТУРДЗЕ. После его смерти оно принадлежало дочери Марии Стурдзе в замужестве за Евгением Гагариным (17-1888, изд.А. Ильина). После их смерти владение было разделено междусыновьями Анатолием, Юлием и Феофилом Гагариными (17-1894). Дача Гагарина и часовня – Гагаринское плато, 1849-1851 гг., арх. Ф.О. Моранди. Вист. (23-14.5.1857): Сдается внаем хутор князя Гагарина (бывший Стурдзы) возле Малого Фонтана”. (МАЙСТРОВИЙ Я.Я. “История Одессы в названиях улиц: топонимический справочник/ Я.Я. МАЙСТРОВОЙ; ВСЕМИРНЫЙ КЛУБ ОДЕССИТОВ; ред. Ф. КОХРІХТ, Р. ОЛЕКСАНДРОВ; Вступ ст. Ю. КАРПЕНКО. – Одеса, ПЛАСКЕ, 2012 – 440с., стор. 80). Використано фото “Думская.net
Князь Євгеній Григорович ГАГАРІН (1811-1886) – народився 14.11.1811 року у Санкт-Петербурзі, статський радник, камерюнкер. Був чиновником МЗС Російської імперії, у 1832 році відряджений до російської місії у Баварії, у 1833 році переведений до Відня. Син – Князь Григорій Євгенович ГАГАРІН (1840-1921) попечитель Стурдзівської богодільні сердобольних сестер (наразі вул. ЛЕОНТОВИЧА, 2), як і дружина – княгиня ГАГАРІНА (СТУРДЗА) Марія Олександрівна (1821-1890). Князь ГАГАРІН Анатолій Євгенович (1844-1917) – дійсний статський радник, гофмейстер, засновник та віце-президент Імператорського садівничого товариства, який і був власником землі на Малому Фонтані (біля курортного парку “АРКАДІЯ”), який раніше належав його діду О. СТУРДЗІ. Князь Іван Олексійович ГАГАРІН (1771-1832) – сенатор, брав участь у штурмі Ізмаїлу. Сенат – член вищого керівного органу законодавчої, виконавчої та судової влади Російської імперії, підпорядкований імператору та такий, що ним призначається. Заснований Петром І, як вищий орган державної влади та законодавства. У 1726-1730 роках став називатись Високим сенатом. При правлінні Катерини ІІ був поділений на декілька департаментів, з початку ХІХ століття здійснював наглядові функції за діяльністю державних закладів. Князь Олександр Іванович ГАГАРІН (1801-1857) ад’ютант М. ВОРОНЦОВА – генерал-губернатора Новоросії, брав участь в експедиціях проти горців, в кінці 1840-х призначений Дербентським градоначальником, а потім Кутаїським воєнним губернатором. Князь Дмитро Іванович ГАГАРІН (1799-1875) – служив у важкій кавалерії, підполковник з 1838 року, полковник з 1844 року, генерал-майор з 1852 року. Був інспектором Одеського карантину, потім Керч-Єнікальським градоначальником. Був на службі до 1860 року, звільнений у відставку генерал-лейтенантом. Петро Дмитрович ГАГАРІН (1827-1888) – ад’ютант фельдмаршала князя О. БАРЯТИНСЬКОГО (1852). Використано фото “Думская.net
