вулиця Володимира Рутківського

Володимир РУТКІВСЬКИЙ (1937-2021) – український письменник, поет, журналіст, майстер дитячого історичного роману, лауреат Національної премії імені Тараса ШЕВЧЕНКА, шлях в житті і творчості якого нерозривно пов’язаний з Одесою, де надрукував свої перші вірші й оповідання для дітей і визначив життєві та творчі пріоритети. У 1966 році дебютував збіркою поезій “Краплини сонця”. Друга збірка – “Плоти” – вийшла у 1968. Через рік Володимир РУТКІВСЬКИЙ був прийнятий до Спілки письменників України. Незважаючи на успіх перших видань, поета внесли до “чорних списків націоналістів” за його принципову позицію стосовно історії України. Збірку “Плоти” вилучили з бібліотек, а третю – “Експромт” – викреслили з тематичних планів видавництва “Маяк” на 1970 рік. Наступні збірки поезій – “Повітря на двох” (1973) та “Рівновага” (1977) – хоч і вийшли друком, але були спотворені цензурою. Твори для дітей, які при таких обставинах почав писати РУТКІВСЬКИЙ, редакція видавництва “Веселка” приймала насторожено, іноді взагалі відмовлялась їх розглядати.

Тоді він сам переклав свої рукописи російською мовою, і у московському видавництві “Детская литература” виходять у світ повість “Аннушка” (1977), повість-казка “Бухтик из тихой заводи” (1981), книжка нарисів “Земля мастеров” (1985). На Всесоюзній нараді дитячих казкарів у 1985 році повість-казка була визнана одним з кращих казкових творів за 12-ту п’ятирічку, але в УРСР про це воліли замовчувати. Оригінали згаданих творів вийшли друком лише після перебудови -1988 року. Найбільшого успіху літературна діяльність Володимира РУТКІВСЬКОГО досягла після відновлення Незалежності. Письменник перейнявся ідеєю – художнім словом спонукати дітей і молодь пишатися своїм героїчним минулим. Він створює “власні версії” маловідомих подій з давньої української історії. 1991 року виходить у світ його перша історична повість – “Сторожова застава”. У 2013 р. кінопроєкт за його романом “Сторожова застава” переміг у 5-му конкурсі Державного агентства з питань кіно. У 2017 р. стрічка “Сторожова застава” з’явилася у світовому кінопрокаті.

Перша журнальна публікація про джур відбулася ще 1995 року в журналі “Однокласник”, але вона пройшла майже непоміченою. Шалену популярність серед читачів набула пригодницька трилогія: “Джури козака Швайки” (2007), “Джури-характерники” (2009), “Джури і підводний човен” (2010), видана видавництвом “А-ба-ба-га-ла-ма-га”. У 2014-2015 роках вийшла четверта книга – “Джури і Кудлатик”, яка раніше автором не планувалася. Трилогія стала тетралогією, яка мала великий успіх та була екранізована за сценарієм Рутківського у 2016 році. У 2008 році виходить повість “Потерчата” (Про себе малого та про скривджений війною світ довкола). У підзаголовку до книги автор вказує, що це “дитяча сповідь перед дорослими, які так нічому й не навчилися”. Останньою з опублікованих книг письменника була повість “Щирик зі Змієвої гори” (2018). Цей твір є заключною частиною казкової трилогії, до якої входять повісті “Бухтик з тихого затону” та “Гості на мітлі” (1988). Прикметно, що за повість “Гості на мітлі” Володимир Рутківський потрапив до Почесного списку (Honour List 2018) найвидатніших письменників, художників та перекладачів у галузі дитячої літератури зі всього світу, який публікує раз на два роки Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги (The International Board on Books for Young People – IBBY).

Творчість і життєвий шлях Володимира РУТКІВСЬКОГО мали визначальний позитивний вплив на формування та розквіт сучасної одеської літературної школи дитячої літератури. Одеса завжди славилась талановитими літераторами, що присвятили своє перо дітям. Сьогодні в нашому місті живе і працює талановита плеяда дитячих літераторів, імена яких відомі в Україні та за її межами. Серед них: Інна ІЩУК, Анатолій КАЧАН, Олексій НАДЕМЛИНСЬКИЙ, Валерій ПУЗІК та інші. Володимир Рутківський став переможцем за підсумками конкурсу “Краща книга виставки-форуму 2019” у номінації Сучасне літературно-художнє видання- за історичний роман “Сині Води” (Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019).

Серед численних нагород письменника: 1992 – літературна премія імені Миколи Трублаїні за повість “Сторожова застава”; 2002 – літературна премія імені Лесі Українки за повість “Сторожова застава”; 2011 – Книга року BBC за роман “Сині води”; 2012 – Національна премія імені Тараса Шевченка за трилогію “Джури”. Ім’я Володимира РУТКІВСЬКОГО достойне бути увічнененим на мапі нашого міста, адже одеський період життя видатного письменника охоплює понад 65 років не завжди безхмарної, проте натхненної літературної та громадянської діяльності.

Вєра ІНБЕР – російська радянська письменниця, членкиня ВКП (б) (1943), лауреатки Сталінської премії другого ступеня (1946), тричі нагороджена орденами Трудового Червоного Знамені (1960, 1967, 1970). У своїх творах глорифікувала російську імперську політику (радянську), зокрема під головування М. ГОРЬКОГО є співавторкою книги “Біломорсько-Балтійський канал імені СТАЛІНА” (1934), також роману “Большие пожары” (1927), уся її творчість, зокрема дитяча була просякнута пропагандою комуністичного тоталітарного режиму (“Тосик, Мура и ответственный коммунист”, “Сыну, которого нет”, вірші про ЛЕНІНА, СТАЛІНА, ПУШКІНА, ТРОЦЬКОГО (Цель и путь (1925) (Апрель. Стихи о Ленине), використовувалась радянським режимом для переслідування, зокрема Л. ПАСТЕРНАКА (“літературний суд у жовтні 1958” ) та М. СИНЕЛЬНИКОВА, Л. МАРТИНОВА (стаття в “Літературній газеті” – “Нам с тобой не по пути, Мартынов”, грудень 1946р.). Займала керівні посади у недержавних організаціях – була членом Правління Спілки письменників СРСР та редколегії журналу “ЗНАМЯ” Більшу частину життя прожила в росії (Москва, Ленінград), де і була похована.

Віри ІНБЕР разом з Юрієм ОЛЕШЕЮ та Ісаком БАБЕЛЕМ приєднались до боротьби з “ворогами народу”. Віра виступила на Загальномосковському зібранні письменників 30 січня (опубліковано у “Літературній газеті” № 6 (642) під назвою “Литература – могучее орудие обороны страны”), а також приєдналась до Резолюції Загальномосковського зібрання письменників “О процессе антисоветского троцкистского центра”. Вказані публікації містять ознаки глорифікації совєтського тоталітарного режиму, Жовтневої Революції 1917 року, злочинця-диктатора Йосипа Сталіна та є продовженням проводимої СРСР політики “великого терору”.