Чому Всеволод ЗМІЄНКО?
Всеволод ЗМІЄНКО (16 жовтня 1886, Одеса, – 30 жовтня 1938, Варшава) – одесит, легендарний генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки. Військовий комендант Одеси у роки Української демократичної революції. Засновник української розвідки. Служив у 59-му Люблінському полку (Одеса), з 20.12.1917р. – начальник штабу Одеської гайдамацької дивізії військ Центральної Ради. З 01.03.1918р. військовий комендант Одеси. Після цього займав низку керівних посад в органах військового управління. ф о т о з а р х і в у С л у ж б и з о в н і ш н ь о ї р о з в і д к и У к р а ї н и
З 13.12.1918р. начальник штабу 3-го Херсонського корпусу, з 10.02.1919р. – в.о. командувача Південно-Східної групи Дієвої армії УНР, з 03.1919р. – командувач східного фронту у складі Південно-Східної групи Дієвої армії УНР, з 07.1919 – начальник штабу 10-ї пішої дивізії Січових стрільців Дієвої армії УНР. З 08.02.1920 – начальник штабу 1-ї, у подальшому 6-ї січової стрілецької дивізії, що сформувалась із вояків Дієвої армії УНР, інтернованих польською владою. На посаді начальника штабу — заступника коменданта гарнізону (6-та січова стрілецька дивізія УНР і 31-й польський полк) полковника УНР Марка БЕЗРУЧКА брав участь в обороні польського міста Замостя з 28.08. до 02.09.1920р., яка призвела до поразки 1-ї кінної армії РККА БУДЬОННОГО.
З березня 1927 року – начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. У 1928 році генерал-хорунжий Всеволод ЗМІЄНКО став головою громадського суду Українського центрального комітету в Польщі, одночасно відповідаючи за розвідку та контррозвідку. Крім того, ЗМІЄНКО активно допомагав українським військовим емігрантам знайти себе в нових умовах життя, влаштовуючи їх на роботу, навчання чи просто допомагаючи грішми. В еміграції генерал-хорунжий Всеволод ЗМІЄНКО упродовж 1928–1936 років у Військовому міністерстві уряду УНР очолював секцію розвідки та контррозвідки. Особливо важливого значення надавалося роботі розвідки. Перед нею стояло завдання збирати інформацію про становище в Україні з метою підготовки умов для повалення радянської влади і відновлення незалежності й державного суверенітету республіки шляхом активізації партизансько-повстанського руху на території УСРР та інших заходів.
Коли уенерівську розвідку очолив В. ЗМІЄНКО, ця робота суттєво активізувалася, що неабияк непокоїло радянські спецслужби. Про нього почали збирати інформацію і гадати, як можна йому протидіяти. Відповідно, завели оперативну справу, до якої долучали всі отримані від агентури та інших джерел відомості. В одному з документів зазначається: … Якби була для цього якась причина, наприклад, якби знайшовся його син або щось подібне, що могло б його спонукати виїхати на побачення…»(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6945. – Т. 1. – Арк.1). За ідею використати у своїх цілях другого сина В. ЗМІЄНКА, Олега, який залишився на радянській території, органи НКВС ухопилися одразу. То був перевірений спосіб впливу, який майже завжди призводив до потрібного результату. Заради того, щоб близьких людей залишили у спокої, а надто в живих, об’єктів оперативної зацікавленості змушували йти на що завгодно.
Проаналізувавши зібрані відомості, у травні 1935 року начальник Іноземного відділу УДБ НКВС УСРР Абрам САПІР дійшов такого висновку: «Вважаю за доцільне всебічно вивчити Олега Змієнка і за наявності у нього позитивних рис обговорити питання про його переселення в Україну, орієнтовно в Одесу, де він зможе мешкати у РЯБІНІНИХ. Перебування сина ЗМІЄНКА в Україні дасть змогу нам за сприятливої ситуації здійснити деякі заходи і проти самого ЗМІЄНКА» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6945.– Т. 1. – Арк. 43). В іншому документі, адресованому керівництву Іноземного відділу ГУДБ НКВС СРСР, Абрам САПІР зазначав: «Нами намічені заходи із вербування ЗМІЄНКА Всеволода або засилання нашого агента для встановлення зв’язку з ним і впровадження у розвідку УНР. Як у першому, так і в другому випадку комбінація розрахована на використання Скляревського Олега…» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6945.– Т. 1. – Арк. 44).
Як з'явилася ця назва?
26.07.2024р. Розпорядженням Голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації вулицю ДВОРЯНСЬКА перейменовано на честь ВСЕВОЛОДА ЗМІЄНКА.
Минуле та контекст
вулиця ДВОРЯНСЬКА названа на честь «прєдводітєля дворянства» Ф.А. КОБЛЕ (Я. МАЙСТРОВИЙ «Історія Одеси в назвах вулиць», Одеса: ПЛАСКЕ, 2012 – 440 стор., стор. 104.). Детальніше див. “вулиця КОБЛЕВСЬКА” В и к о р и с т а н о ф о т о с а й т у o l d . o d e s s a . u a
