Чому Віталій БОРОВИК?
Віталій БОРОВИК – (1864 – 1937, Одеса) – публіцист, поет, перекладач. Закінчив природничий відділ. фізикоматематичного факультету Університету Святого Володимира у Києві (1889). Під час навчання в Університеті належав до літературого гуртка «Плеяда», де був залучений Лесею УКРАЇНКОЮ до створення бібліотеки перекладів зі світової літератури. Один із засновників Братерства тарасівців (1891), входив до складу одеської «Громади». Зазнав переслідувань і арешту (1899), звинувачений у пропаганді анархо-соціалістичних ідей. Після п’ятимісячного ув’язнення висланий за межі Херсонської губернії із забороною служити у закладах Міністерства народної освіти. Від 1911 – у земських установах Одеси. Публіцист. твори (зокрема «Вісті з Волині», 1889; «З України: Мужицький рай у Росії», 1893) й переклади вміщував у львів. ж. «Правда», «Дзвінок», «ЛНВ»; вірші «Мати-українка» та «До сина» подані в антології «Акорди» (1903). Відтворив українською мовою першу частину поеми Дж. МІЛЬТОНА «Втрачений рай» (не опубл.), окремі оповідання В. ГАРШИНА й Г. МАЧТЕТА.
У 1911 відкрив в Одесі першу українську книгарню. У 1917 році заснував видавництво “ВОЛЯ І ДОЛЯ”, першим виданням цього новоутвореного видавництва, як символ, стала поема Степана Руданського „МАЗЕПА Гетьман Український” Під час 1-ї світової війни очолював Одеський український комітет допомоги виселенцям із Галичини. Видавав газету «Українське слово», співпрацював з Одеською міською українською радою, брав участь в організації українських шкіл і заснуванні Одеського сільськогосподарського інституту (1918), де працював до арешту органами НКВС і розстрілу. Захоплювався фольклористикою, склав тлумачний словник живої української мови (не опубл.; картотека містила понад 300 тис. реєстрових слів), збирав бібліотеку українських видань. Мав тісні стосунки з багатьма українськими письменниками. Автор спогадів про М. КОЦЮБИНСЬКОГО («Театр. Клуб. Кіно», О., 1928, № 38).
Як з'явилася ця назва?
26.07.2024р. Розпорядженням Голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації вулицю ЮРІЯ ОЛЕШІ перейменовано на честь ВІТАЛІЯ БОРОВИКА.
Минуле та контекст
Юрій ОЛЕША – російський радянський письменник, який більшу частину свого життя прожив у Москві та у власній творчості оспівував ідеї «пролетарської революції» (романказка «Три товстуни», «Заздрість», «Змова почуттів») та диктатора Й. СТАЛІНА (зокрема у 1937 році в рік репресій проти української інтелігенції Ю. ОЛЕША виступив у «Літературній газеті» зі статтею «Фашисти перед судом народу», звинувачуючи колишніх керівників партії, обвинувачених у створенні «підпільного паралельного троцкістського центру» (далі – цитата): «Они покушались на Сталина. На великого человека, сила которого, гений, светлый дух устремлены на одну заботу – заботу о народе. Мерзавцы, жалкие люди, шпионы, честолюбцы, завистники хотели поднять руку на того, кому народ сказал: ты сделал меня счастливым, я тебя люблю. Это сказал народ! Отношение народа к Сталину рождает в сердце такое же волнение, какое рождает исскуство! Это уже песня!»). Отже є особою, яка публічно у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику.
