вулиця Дмитра Іванова

Український військовий, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня. Народився 1987 року в місті Одеса. Службу проходив у 122-ій окремій бригаді ТРО. До повномасштабного вторгнення працював у будівельній сфері. Разом із товаришами Дмитро заснував громадське об’єднання, яке допомагало дитячим будинкам, проводило для охочих зустрічі з героями сьогодення в рамках патріотичного виховання та допомагало хлопцям АТО/ООС. Дмитро проходив строкову службу у 2005 році у 40-й Кримській радіотехнічній бригаді, а також у 2020- 2021 роках проходив спеціальні навчальні збори і у перший день повномасштабної війни разом із трьома найкращими друзями стояв на порозі районного ТЦК. Дружина загиблого Наталя згадує, що Дмитро не замислювався ані на мить, чи йти йому на війну. «Він був дуже хоробрим й непохитним. Чесним й справедливим. Спочатку я корила себе й все думала, ну чому я його не відмовила? Але потім сказала його доньці: «Хто міг зупинити твого батька? Ніхто…». Він вірив в Україну, вірив у нашу перемогу і хотів її наблизити всіма силами», – каже Наталя. Снайпер роти вогневої підтримки загинув 20 березня 2023 року в бою за місто Бахмут – внаслідок ворожого авіаудару зазнав смертельних поранень. Похований на Алеї Слави Західного кладовища в Одесі.

26 липня 2024 року Розпорядженням № 694/A-2016 Голови (Начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації, в порядку виконання Закону України № 3005-ІХ “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” вулицю БАБЕЛЯ було перейменовано на честь Дмитра ІВАНОВА.

Ісак БАБЕЛЬ радянський російський письменник, військовий кореспондент, боєць Червоної Армії та працівник іноземного відділу Петроградського ЧК (попередник НКВС) і Народного комісаріату просвіти РСФСР. Брав участь у боях у складі 1-ї Кінної армії БУДЬОННОГО, учасник радянськопольської війни 1920 року, де на стороні армії Польської Республіки виступали борці за незалежність у ХХ ст. – вояки УНР, ЗУНР та УГА. Прихильник політики колективізації, яка стала причиною Голодомору 1932-1933 років. Радянський пропагандист.

Міфи та маніпуляції навколо БАБЕЛЯ

Незважаючи на критику Семена БУДЬОННОГО на захист БАБЕЛЯ стали впливові на той час радянські пропагандисти та військові – Максим ГОРЬКІЙ, Віталій ПРИМАКОВ, Іона ЯКІР та Василь БЛЮХЕР. МІФ ПЕРШИЙ: БАБЕЛЬ потрапив у немилість радянської влади через “КОНАРМІЮ” Останній навіть писав, що “Бабель дав яскраву характеристику 1-й Кінній армії, як найкращій частині нашої переможної армії”. Сам твір неодноразово перевидавався та не мав проблем із накладами до арешту та страти письменника, а між його виданням і арештом письменника пройшло майже півтора десятиліття

У головному друкованому органі ВКП (б) – газеті “ПРАВДА” (1928 рік, № 275 від 27 листопада) вийшла стаття “Отвєт БУДЬОННОМУ”, де Максим ГОРЬКІЙ високо оцінив “КОНАРМІЮ”: “«талантливо дополнил мое представление о героизме первой за всю историю армии, которая знает, за что она борется и ради чего будет биться” В цілому твір було сприйнято позитивно і у подальшому він зазнавав перевидань, зачасту пов’язаних не з бажанням “приховати правду про злочини радянського режиму”, а під впливом політичної боротьби – репресовані персонажі звідти вилучались, щоб вони не були причетними до “подвигів орденоносной дівізіі”. До його арешту та страти творість БАБЕЛЯ, зокрема і “КОНАРМІЯ” не була під забороною чи цензурою.

Насправді БАБЕЛЬ не був в опозиції радянському режиму – на його боці він брав участь у радянсько-польській війні, де на стороні польського війська брали участь борці за незалежність України у ХХ ст. та працював у ЧК, а також мав можливість їздити закордон. МІФ ДРУГИЙ: Уся творчість БАБЕЛЯ “пропітана” і далі по списку – “опозиційністю, нетерпимістю радянського режиму і так далі” Публікації або ж виступи БАБЕЛЯ часто були компліментарними по відношенню як до режиму, так і до окремих постатей, наприклад Максима ГОРЬКОГО чи Йосипа СТАЛІНА. БАБЕЛЬ не тільки приєднався до боротьби з “врагамі народа”, але й займав доволі привабливі посади – наприклад у 1934 році він став членом Ревізійної комісії Спілки письменників СРСР, влітку 1938 року Спілка затвердила БАБЕЛЯ членом редакційної ради Державного видавництва художньої літератури

У 1937 році в «Літературній газеті» публікувався зі статтею «Ложь, предательство, смердяковщина», направлена на підтримку боротьби СРСР з «ворогами народу».

З виступу БАБЕЛЯ на першому з’їзді Спільки Радянських Письменників 23 серпня 1934 року (“Стенографический отчет” стор. 279): “ Говоря о слове, я хочу сказать о человеке, который со словом профессионально не соприкасается: посмотрите, как Сталин кует свою речь, как кованы его немногочисленные слова, какой полны мускулатурой. Я не говорю, что всем нужно писать, как Сталин, но работать, как Сталин, над словом нам надо”.

Період служби в ЧК БАБЕЛЬ описував, як “уход в люді”

Те, що особа стала жертвою репресій після служінню режиму не є підставою для залишення її у публічному просторі. Навпаки – це яскравий приклад невдалого пристосуванства, який очевидно не має бути прикладом для наслідування МАНІПУЛЯЦІЯ: Наказ про розстріл БАБЕЛЯ був підписаний особисто СТАЛІНИМ, то де логіка у цьому перейменуванні? У списку репресованих того часу разом із БАБЕЛЕМ було багато співробітників репресивних органів, зокрема і друг БАБЕЛЯ – Голова НКВС – Ніколай ЄЖОВ За такою логікою ЄЖОВА, КАГАНОВИЧА та інших радянських палачів варто залишати у публічному просторі, оскільки “розстрільний список був підписаний особисто СТАЛІНИМ”

Окремої уваги заслуговує той факт, що відкриття пам’ятника БАБЕЛЮ відбувалося за кошти та за участі рф, про що прямо зазначено на відкритті 04.09.2011, де серед присутніх та виступаючих: – спеціальний представник президента рф з міжнародної культурної співпраці М. ШВИДКОЙ (у подальшому Міністр культури рф), який вітає керівництво «города, губєрнії», а також називає БАБЕЛЯ представником «вєлікой руской традіциї, в творчєствє которой вбачаються проблєскі творчєства І. БУНІНА» та «вєлікім рускім пісатєлєм»; – Генеральний консул рф в Одесі Ю. АНТОНОВ, який згадує про важливість реалізації даного проєкту в Одесі; – представники забороненої в Україні «ПАРТІЇ РЕГІОНІВ» – міський голова Алєксєй КОСТУСЄВ, представниця УПЦ МП Ігуменя Сєрафімa.