Чому Святослав КАРАВАНСЬКИЙ?
Святослав КАРАВАНСЬКИЙ – народився 24.12.1920 року в м. Одесі в сім’ї інженера. Український дисидент, член ОУН, письменник та перекладач, борець за незалежність України у XX ст. У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, КАРАВАНСЬКИЙ повертається на початку 1942- го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, пов’язаної з націоналістичним підпіллям. Член ОУН (б) від січня 1943 року під псевдо «Бальзак». Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторгувані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сигуранца.
В 1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелегально повертається у зайняту радянською армією Одесу. Але третього ж дня після повернення. при спробі відновити зв’язок з колишніми гуртківцями, Караванського заарештували. Під час слідства його обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, однак він відмовився. Був неодноразово засуджений радянськими окупаційними судами, загалом відбув 31 рік у радянських тюрмах та таборах, оскільки захищав українську мову та культуру. Брав активну участь у громадському житті: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. ЛИСЕНКА, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. У 1965 р. занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього був арештований.
У листопаді 1979 емігрував разом з дружиною до США. Вів громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства. 1993-го в Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», 1998 — «Російськоукраїнський словник складної лексики». Караванський багато перекладав, підготував книгу «БІОГРАФІЯ СЛІВ», часто виступав з дописами про мову, підготував до видання збірку гуморесок і фейлетонів, перекладав для журналу «ДНІПРО» роман «ДЖЕЙН ЕЙР» Шарлотти БРОНТЕ, у 2004 році закінчує розпочатий іще в таборі «Словник українських рим» (близько 1000 друкованих сторінок). Святослав КАРАВАНСЬКИЙ опублікував уже в часи свободи численні розвідки, в яких засуджує «знущання над українською мовою» та правописом. Помер 17 грудня 2016 року від саркоми в лікарні Балтимора й був похований на цвинтарі св. Андрія (штат Нью-Джерсі) поряд з могилою Ніни СТРОКАТОЇ, яка відійшла у вічність 2 серпня 1998 року, на 72-у році життя.
За громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Нагороджений орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» І ступеня (Указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 08.11.2006p. No 937/2006). Помер 17 грудня 2016 року від саркоми в лікарні Балтимора й був похований на цвинтарі св. Андрія (штат НьюДжерсі) поряд з могилою Ніни СТРОКАТОЇ, яка відійшла у вічність 2 серпня 1998 року, на 72-у році життя.
Як з'явилася ця назва?
26.07.2024р. Розпорядженням Голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації вулицю ЖУКОВСЬКОГО перейменовано на честь СВЯТОСЛАВА КАРАВАНСЬКОГО.
Минуле та контекст
ЖУКОВСЬКИЙ Василь Андрійович – російський поет, дійсний статський радник (1839), таємний радник (1841), автор слів державного гімну Російської імперії «Боже, Царя храни!» (1833), наставник О. ПУШКІНА, придворний вчитель імператорської сім’ї (1817-1841). Широко використовується у російській пропаганді, монументалістиці (Тула, СанктПетербург, Остафьєв та ін.) та топоніміці (вулиці названі у багатьох міста росії та колишньої СРСР). Yа засіданні Експертної комісії 18 вересня 2024 року було розглянуто питання відповідності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників та пам’ятних знаків), присвячених російському поету Жуковському Василю Андрійовичу (1783-1852), вимогам Закону та ухвалено рішення щодо належності таких об’єктів до символіки російської імперської політики.
