Чому Тарас КУЗЬМІН?
Тарас КУЗЬМІН («АРГО») – український військовий, командир взводу батальйону «КАРПАТСЬКА СІЧ». Учасник російсько-української війни. Разом із братом добровільно поїхали з Аргентини до України після початку повномасштабного вторгнення, щоб стати на захист України. Загинув 04 листопада 2022 року у бою з російськими окупаційними військами біля н.п. Терни Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно) (Указ Президента України від 23 квітня 2023 року № 246/2023).
Як з'явилася ця назва?
26.07.2024р. вулицю ГРАДОНАЧАЛЬНИЦЬКА перейменовано на честь ТАРАСА КУЗЬМІНА.
Минуле та контекст
ГРАДОНАЧАЛЬНИЦЬКА вулиця носить цю назву принаймні від 1842 р. Назва, вочевидь, пов’язана з тим що вулиця узвіз вели до «дачі» А.Е.РІШЕЛЬЄ (тепер – ДЮКІВСЬКИЙ парк), що перейшла пізніше до міста й вважалася «дачею градоначальника» (для проведення офіційних святкових заходів та відпочинку градоначальників). Градоначальник – офіційна назва чиновників призначених царем для управління важливих міст російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст. В інших країнах, так само як і в українській державницькій традиції, ця назва не вживалася.
Що стосується осіб, які займали посаду градоначальників, особливо у другій половини ХІХ – на початку ХХ ст., то вони (на відміну від міських голів, які були посадовцями обраними міськими думами та займалися переважно господарськими справами) у значній мірі виконували жандармські функції: «видворяли» з міст неугідних діячів (часто – викладачів, митців, акторів та ін.); забороняли діяльність громадських організацій; санкціонували репресії (арешти, старти та ін.) проти революціонерів тощо. Для прикладу, лише на початку ХХ ст. в Одесі: градоначальник Д. НЕЙГАРД був причетний до організації кривавого єврейського погрому 1905 р., градоначальник І. ТОЛМАЧОВ заборонив у 1909 р. діяльність одеської «Просвіти», градоначальник І. СОСНОВСЬКИЙ заборонив у 1913 р. діяльність одеського «Українського клубу» та ін.
Таким чином назва ГРАДОНАЧАЛЬНИЦЬКОЇ вулиці прив’язує історію Одеси до історії російської імперії ХІХ – початку ХХ ст. та може у теперішніх умовах вважатися для країни-агресора маркерами «русского мира» і також пов’язана з цілою низкою діячів, що, займаючи посади градоначальників, здійснювали політичні репресії, в тому числі проти діячів та організацій українського національного визвольного руху.
